«Маґнолія Паркс» Джесси Гастінґс

13 дало це робити. Потім, сповнений почуттів, він робить глибокий вдих та видих і дивиться в дзеркало. Поправляє своє волосся. — Що ми вирішили з ґудзиками? Я знову їх розстібаю, а Бі Джей крадькома позирає на мене, грайливо усміхаючись. — Як завжди, намагаєшся мене роздягти… Я закочую очі, але щоки заливаються рум’янцем. — Можеш тільки мріяти. Дістаю свою небесно-блакитну сумку через плече з нубуку Le Chiquito Noeud від Jacquemus із четвертої полички для сумок. — А я і мрію, — визнає він, роздивляючись моє тіло. — Може, маєш якісь ґудзики, які потрібно розстібнути? Я відштовхую його, сміючись. — Відвали. — Ходімо, — закидує руку на шию й тягне до дверей, — а то спізнимося. * * * — То що, Паркс? — питає Бі Джей з ледь помітною усмішкою, зіщуливши очі. — Хто твоє бісеня цього тижня? — Цього тижня? — я насупилася. За столом зібралися наші найближчі друзі в повному складі, проте інколи виходить так, що увесь світ навколо тьмяніє, і ми бачимо лише одне одного. — Ну, — він знизує плечима, — твоє бісеня номер один мені відоме. Я зводжу брови від здивування. — Отакої? — киває він, і я барабаню пальцями по столу в очікуванні. — Просвіти мене.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx