Нашіптувач • 9 Коло з невеликих могил. Десь із три десятки чоловік у білих комбінезонах розкопували у химерному галогеновому світлі. Озброївшись лопатками й пензлями, вони обережно знімали землю шар за шаром. Деякі прочісували траву, інші фотографували й ретельно реєстрували кожну знахідку. Усі рухалися, як в уповільненому кадрі. Дії експертів були точними, виваженими, гіпнотичними й супроводжувалися святим мовчанням, що порушувалися час від часу лише тихим клацанням фотоспалахів. Ґоран розгледів серед слідчих спецагентів Сару Розу і Клауса Боріса. А ще там був Роше, головний інспектор, який його впізнав і відразу рішучим кроком рушив назустріч. Перш ніж він устиг розкрити рота, Ґоран випередив його запитанням: — Скільки? — П’ять. Кожна п’ятдесят сантиметрів завдовжки, двадцять завширшки й ще з п’ятдесят завглибшки… Як ти думаєш, що ховають у таких ямах? В усіх — одне. Одне й те саме. Кримінолог чекав, втупившись у нього уважним поглядом. Пролунала відповідь: — Ліву руку. Ґоран розвернувся до людей у білих комбінезонах, що працювали на тому абсурдному цвинтарі просто неба. Земля повертала лише напіврозкладені рештки, однак те зло, що їх породило, гніздилося тут іще до того ніби завислого у просторі й часі моменту. — Вони? — запитав Ґоран. Однак цього разу він вже знав відповідь. — За результатами аналізу ПЛР усі жіночої статі. До того ж європейки й віком від семи до тринадцяти років… Дівчатка.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx