10 • Донато Каррізі Роше промовив фразу невиразним тоном на одному диханні. Ніби не міг більше тримати в собі й виплюнув, бо від них йому пекло в горлі. Деббі. Аннеке. Сабіна. Мелісса. Кароліна. Усе розпочалося за двадцять п’ять днів до тієї ночі з невеликої новини у щоденному провінційному виданні: зникнення учениці з престижного коледжу для дітей багатіїв. Усі відразу подумали про втечу. Героїні виповнилося дванадцять років, а звали її Деббі. Однокласники пригадували, що бачили, як вона виходила з коледжу після занять. У студентському гуртожитку для дівчаток її зникнення помітили лише під час вечірньої перевірки. Взагалі вся історія швидше нагадувала одну з тих незначних подій, яким присвячують невелику статтю на третій сторінці, щоб потім із нетерпінням чекати на щасливий кінець. Та згодом зникла Аннеке. Це сталося у маленькому селі з дерев’яними хатинами й білою церквою. Аннеке було десять років. Спершу подумали, що вона загубилася в лісі, де часто гасала на своєму велосипеді. До групи пошуку долучилися всі місцеві жителі. Однак безрезультатно. Перш ніж вони встигли збагнути, що відбувалося насправді, це сталося знову. Третю звали Сабіна, вона була найменшою. Сім рочків. Це сталося в місті суботнього вечора. Вона пішла з батьками до парку розваг, як і багато інших родин із дітьми. Там сіла на коника на каруселі, де товклося безліч дітлахів. Її мати бачила, як вона об’їхала перше коло і помахала їй рукою. Потім — друге, і вона знову їй махнула. А на третьому колі Сабіни вже не було. Тільки тоді комусь спало на думку, що зникнення трьох дівчаток лише протягом трьох діб не можуть бути випадковими.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx