12 • Донато Каррізі відповідальності за злочини щодо неповнолітніх або кого підозрювали в таких. Батьки не хотіли випускати дітей із дому навіть до школи. Багато закладів тимчасово зачинили через відсутність учнів. Люди виходили з домівок лише в разі нагальної потреби. Після настання сутінок вулиці сіл та міст порожніли. Кілька днів не було повідомлень про нові зникнення. Багато хто почав сподіватися, що всі вжиті заходи та застережні методи привели до бажаного ефекту, відбивши охоту в маніяка. Однак вони помилялися. Викрадення п’ятої дитини набуло найбільшого розголосу. Дівчинку звали Кароліна, вона мала одинадцять років. Її викрали просто з домашнього ліжка, поки вона спала в кімнаті поряд із кімнатою батьків, які нічого не чули. П’ятеро дівчаток, викрадених протягом тижня. Затим — нескінченні сімнадцять діб тиші. До тієї миті. До отих п’яти похоронених рук. Деббі. Аннеке. Сабіна. Мелісса. Кароліна. Ґоран перевів погляд на коло з маленьких могил. Зловісний танок із рук. Йому навіть почала вчуватися лиховісна мелодія. — З цієї миті всім зрозуміло, що ні про які випадкові зникнення не йдеться, — казав Роше, жестом підкликаючи до себе всіх на коротку промову. Для них це вже стало звичкою. Роза, Боріс та Штерн склали руки за спину і, похнюпившись, стали слухати. Роше розпочав: — Я думаю про того, хто привів нас сюди цього вечора. Про того, хто все запланував і передбачив. Ми тепер тут, тому що він цього хотів, тому що він так це собі уявляв. І влаштував усе це для нас. Бо ця вистава — для нас, синьйори. Тільки для нас. Він підготував
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx