«Найкраще подавати холодною» Джо Аберкромбі

15 тож він переплив море в пошуках хазяїна з привільнішими поглядами. Широта поглядів герцога Орсо щодо своїх слуг була безмежною, лиш би тільки ті служили як слід. Хто ж як не Монза з Бенною були наочним тому прикладом. —Генерале Меркатто, — Ґанмарк скупо кивнув Монзі. — Генерале Меркатто, — так само скупо він кивнув і Бенні. — Графе Фоскар, сподіваюся ви не облишили вправлянь? —Управляюся щодня. —То ми ще зробимо з вас мечника. Бенна пирхнув. —Чи то мечника, чи то зануду. —І те, і те щось та й важить, — загудів Ґанмарк своїм рубаним союзним акцентом. — Людина без дисципліни не краща від собаки. А вояк без дисципліни не кращий від трупа. А як подумати, то й гірший, бо труп не може зашкодити своїм товаришам. Бенна розтулив був рота, проте Монза його випередила. Виставити себе бовдуром він і пізніше встигне, якщо вже так кортить. —Як ваш похід? —Я зіграв свою роль, захищаючи вас із флангів від Роґонта з його оспрійцями. —Затримувати Герцога Зволікального — ще та морока, — єхидно усміхнувся Бенна. —Роль другого плану, звичайно. Комічна роль у великій трагедії, утім, сподіваюся, що публіка це оцінить. Відлуння їхніх кроків посилилося, коли вони проминули ще одну арку й увійшли в ротонду, що височіла в серці палацу. Її закруглені стіни прикрашали широченні барельєфи, на яких було зображено сцени з прадавніх часів: битви між демонами і магами і подібна дурня. Високо вгорі на великому куполі виднілася фреска: сім крилатих жінок на тлі розбуреного неба, в обладунках, при зброї і з грізними обличчями. Богині приречення, котрі вершать долі людські. Найбільший

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx