15 повітрі між ними перед тим, як уся ситуація вийде за межі їхньої родини. До них підходить офіцер — високий, у захисному жилеті, білій сорочці, із рацією у лівій руці. — Ехо, від Танго 2-4-5 — я на місці злочину. Амбо під’їжджає. Тодд двічі оглядає поліціянта через плече, а тоді повертається до матері. Ось зараз. Зараз він усе пояснить, перш ніж вони все тут опанують зі своїми наручниками і владою. Джен — із застиглим обличчям, руки в гарячій крові. Вона просто чекає, боячись поворухнутися, втратити контакт очима. Контакт розриває Тодд. Він закусює губу й утуплюється у свої черевики. І все. Ще один поліціянт забирає Джен від тіла незнайомця, і вона стоїть на під’їзній доріжці у кросівках і піжамі, з мокрими липкими руками, просто дивиться на сина, а тоді на чоловіка в халаті, який намагається вести перемовини з правоохоронними органами. Це вона мала б узяти все у свої руки. Зрештою, вона юристка. Але її заціпило, вона геть спантеличена. Розгублена настільки, наче опинилася на Північному полюсі. — Можете назвати своє ім’я? — звертається до Тодда перший офіцер. Його колеги вибираються з машин, як мурахи з гнізда. Джен і Келлі у єдиному порусі ступають крок уперед, але Тодд робить малопомітний рух рукою в їхню сторону — наче спиняє їх. — Тодд Бразергуд, — мляво відповідає він. — Можете розповісти, що сталося? — запитує офіцер.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx