8 йому виповнилося 43, серед темного волосся на грудях з’явилися лише кілька сивих волосин. — Попрацювала? — Він жестом указує на гарбуз. — Усі їх виставили, — недоладно пояснює Джен. — Усі сусіди. — Та кого це обходить? — відказує він. Старий добрий Келлі. — Тодда ще немає. — Для нього це ще ранній вечір, — каже чоловік. У розбитому на склади «ве-чір» (наче дихання перечепилося об гірський кряж) ледве вгадується легкий валлійський акцент. — Хіба вже перша ночі? Це ж його комендантська година. Їхня типова перепалка. Джен переймається занадто сильно, а Келлі, мабуть, менше, ніж треба. Щойно подумавши про це, Джен обертається — і бачить: ось він, цей ідеальний, досконалий зад її чоловіка, який вона любить уже майже двадцять років. Вона знову визирає на вулицю, виглядаючи Тодда, а тоді кидає погляд на Келлі. — Тепер сусіди побачать твою дупу, — каже вона. — Подумають, що то ще один гарбуз, — відповідає Келлі влучним і гострим, як ніж, дотепом. Кепкування завжди було його зброєю. — Ходімо в ліжко? Не можу повірити, що скінчив роботу на Меррілокс, — додає він, потягуючись. Він цілий тиждень реставрував викладену плиткою підлогу вікторіанської доби в будинку на Меррілоксроуд. Працював один — саме так він любить. Слухає подкаст за подкастом і нікого не помічає. Складний, наче невдоволений досягнутим — ось такий він, Келлі.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx