15 не недбалим. Чоловіки в Поплар-Гроув не носили штанів за тисячу доларів і не мали нью-йоркського акценту. — Усе просто. Хлопець зустрічає дівчину, вони закохуються, відбувається якась трагедія, хтось помирає. — Я знизала плечима, пишаючись тим, що не відчуваю жару на щоках, який міг би мене видати. — Додайте трохи драми в залі суду, трохи незадовільного, натомість поетичного сексу, і, можливо, пляжну сцену — і сюжет майже готовий. Якщо вам таке до вподоби, то можна брати будьяку книжку. — Незадовільного? — Його брови насупилися, коли він подивився на книжки, а потім знову на мене: — І не завжди хтось помирає. Гадаю, він прочитав одну чи дві книги Гаррісона. — Гаразд, нехай у вісімдесяти відсотках випадків. Прочитайте й переконайтеся самі, — запропонувала я. — Тому його книги і стоять на цій полиці, — вказала я на напис загальної художньої літератури, — а не на тій, — тицьнула я пальцем у бік покажчика «Романтична література». Його щелепа відвисла на мілісекунду: — А може, у його історіях є щось більше, ніж секс і примарні очікування? Його привабливість вмить зменшилася на кілька пунктів, коли він отак одразу торкнувся одного з найболючіших для мене питань. Я обурилася: — Романтика — це не про примарні очікування і секс. Це про справжню любов і долання труднощів, те, що можна назвати універсальним досвідом. Цього мене навчила бабуся і тисячі романтичних історій, прочитаних за мої двадцять вісім років. — І, очевидно, про задовільний секс, — вигнув він брову. Я б воліла, щоб моя шкіра не почервоніла від того, як його губи, здавалося, пестили це слово.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx