20 Вираз її обличчя був сповнений співчуття, коли вона оглядала мене з ніг до голови, легенько притримуючи за плечі. Вона закінчила свої оглядини ледь помітно піднятою бровою: — Ти, безумовно, маєш вигляд людини, у якої розбите серце. Знаю, зараз тобі важко, але, присягаюся, наступного разу буде легше. — Я не хочу, щоби був наступний раз, — тихо зізналася я. — Як і всі ми. — Її погляд став м’яким — такого я раніше ніколи на собі не відчувала. Мої плечі опустилися, і потужний захист, який я будувала роками, дав тріщину. Можливо, мама перегорнула сторінку і почала новий розділ. Минуло багато років відтоді, як ми по-справжньому проводили час разом, і, можливо, ми нарешті досягли тієї точки, коли можемо… — Джорджіє? — запитав чоловік крізь прочинені французькі двері. — Він тут? Мої брови злетіли до небес. — Крістофере, можна тебе на секунду? Моя донька щойно повернулася додому. Мама подарувала йому усмішку на мільйон доларів, яка причарувала перших її чотирьох чоловіків, потім узяла мене за руку й потягла на кухню, перш ніж я встигла зазирнути у вітальню. — Мамо, що відбувається? І не намагайся мені брехати. Будь ласка, просто будь чесною. Вираз її обличчя змінився, і це нагадало мені, що її здатність змінювати плани на льоту поступалася лише її емоційній недоступності. Вона досягла вершин і в тому і в іншому. — Я укладаю ділову угоду, — сказала вона повільно, ніби обдумуючи свої слова. — Немає підстав для хвилювання, Джиджи. — Не називай мене так. Ти ж знаєш, я ненавиджу це. Джиджи була маленькою дівчинкою, яка занадто багато
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx