28 — Щойно під’їхав, — кивнув Адам на свій Apple Watch. — Джорджіє, сиди. Я зустріну нашого гостя. Мама схопилася з крісла й кинулася до дверей, залишивши нас трьох у незручній тиші, яку порушувало лише рівномірне цокання дідусевого годинника. — Я познайомився з вашим чоловіком на гала-вечорі минулого року, — сказав Крістофер з натягнутою усмішкою. — Моїм колишнім чоловіком, — поправила я його. — Точно, — він здригнувся. — Подумав, що його останній фільм переоцінили. Майже кожен знятий Деміаном фільм — окрім «бабусиного» — був переоцінений, але я не збиралася це обговорювати. З фоє пролунав глибокий, розкотистий сміх, і волосся на моїй потилиці здибилося. — Він тут! — радісно оголосила мама, розчахуючи скляні двері. Я встала, коли вони увійшли, і якимось чином зуміла втримати рівновагу, коли його побачила. Його грайлива усмішка зникла, і він глянув на мене так, ніби побачив привида. Мої нутрощі полетіли на підлогу. — Джорджіє Стентон, знайомтеся… — почав Крістофер. — Ноа Гаррісон, — здогадалася я. Ноа — незнайомець з книгарні — кивнув. Мені було байдуже, наскільки гріховно красивим був цей чоловік. Отримати до рук бабусину книгу він міг тільки через мій труп.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx