«Незавершені справи» Ребекки Ярос

9 Вона повернула документи, які мій адвокат дав мені вчора разом із моєю новою карткою соціального страхування, і я поклала їх у конверт. Іронія полягала в тому, що, тоді як моє життя розвалилося, свідчення цього краху були акуратно скріплені скобою, повернутою на сорок п’ять градусів. — Я не читала угоду абощо, — тихо сказала вона. — Про це писали в «Тижневику про зірок»! — подала голос Джульєт. — Не всі ми читаємо цей мотлох із плітками! — відповіла Софі через плече і співчутливо усміхнулася мені. — Ми всі тут пишаємося тобою, тим, як високо ти тримала голову під час цього… всього. — Дякую, Софі, — відповіла я, ковтаючи клубок у горлі. Єдине, що було ще гірше, ніж крах шлюбу, який мені всі й пророкували, — це те, що про моє розбите серце та приниження написали всі вебсайти та журнали для любителів пліток, а ті з таємною насолодою смакували моєю особистою трагедією. В останні шість місяців мене прозвали Крижаною Королевою, бо я високо тримала голову й не відкривала рота, коли мені в обличчя тицяли камери, але, якщо такою була ціна збереження того, що лишилося від моєї гідності, хай так і буде. — То я можу привітати тебе із поверненням додому? Чи ти просто в гості? Джульєт простягнула мені невеличкий роздрукований папірець, який слугуватиме моїм тимчасовим водійським посвідченням, доки нове не надійде поштою. — Я повернулася додому. Моя відповідь була все одно що оголошення новини по радіо — Джульєт подбає про те, щоб усі в Поплар-Гроув знали про це ще до вечора. — Що ж, тоді ласкаво прошу додому! — Вона яскраво усміхнулася. — Ходять чутки, що твоя мама теж у місті. У мене скрутило шлунок.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx