9 Епілог ВІЛЛ Десять років по тому — Я хочу кермувати, — дражнячись сказала Ем. Я заблокував механізм унизу вагонетки, зафіксувавши її на рейках, але гальма не відпускав, поки діти не пристебнули паски безпеки. Натиснувши зелену кнопку, увімкнув фари. — Дозволимо мамі кермувати, діти? — запитав я. — Ні! Я тихо засміявся, хапаючи шолом, а Еммі вмостилася на сидінні поруч зі мною. — Через тебе нам тепер доводиться надягати шоломи, — сказала їй Фінн. — Та ми лиш раз підскочили, — буркнула Ем. — Один раз! — Тату, будь ласка, — благала позаду мене Інді. Я пирхнув. Звісно ж, я не збирався дозволяти їхній мамі кермувати. Ми однаково любили поганяти, проте діти почувалися спокійніше, коли я все контролював. — Я тобі ще пригадаю це, Інді, — дорікала Ем нашій найстаршій. — Хай-но ти досягнеш віку, коли можна буде кермувати, я такою поблажливою вже не буду. Я озирнувся на дочку, винуватий погляд її карих очей видавав наш спільний секрет.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx