Диявольську ніч, про катакомби вигадувалися просто зараз, це точно. Їм доведеться протистояти тиску через наш спадок. Або ж ні. — Ти — той, ким хочеш бути, Медсе, — сказав я йому. — Ніколи не забувай про це. Не дивись на світ чужими очима — лише власними. Не моїми, не твого батька... нічиїми. Ми хотіли побудувати щось нове — щось довговічне, — але завжди знали, що часи зміняться і наші діти захочуть мати власну реальність. Медс може й не бажати того, що ми йому залишимо, але якщо таки колись захоче — маска йому пасуватиме. Жодного тиску. Він натягнуто мені усміхнувся — як тільки зміг себе змусити. Я усміхнувся йому у відповідь і спустився по дощечках. Інді та Джетт сиділи на ковдрі для пікніка й теревенили, а Фінн та Другий лежали на траві й клацали у своїх ґаджетах. Я ще раз зиркнув на Медса, який спостерігав за Октавією, що саме билась мечем зі стовбуром дерева. Закинувши голову, я помітив, як почорнілі хмари вже майже сягали дерев. Повернувся до будинку і став шукати дорослих. Ми досі чекали на Алекс, Айдина, Міку, Рорі... — У разі якщо тропічний циклон «Есме» змінить свій курс, аварійні служби будуть напоготові, — почув я слова Бенкс, коли прямував до кабінету. Зазирнувши за двері, я побачив, як вона сидить за робочим столом, позаду неї — книжкові полиці, а латунна лампа м’яко освітлювала кімнату. Перед нею стояла камера, і оператор вів запис.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx