«Сутінки. Епілог» Пенелопи Дуглас

— Ти ж знаєш, що у Тандер-Бей сьогодні вдома ніхто не сидітиме? Усе ж таки сьогодні Диявольська ніч. — Авжеж, знаю. Ага. Як представниця нашого округу, вона була зобов’язана вийти в ефір і попросити всіх залишатися вдома — просто для годиться. — А де Кай? — запитав я. — На тренуванні з батьком. — Бенкс поглянула на телефон. — Скоро приїде. Обігнувши поручні, я почав підніматись нагору. — Ти така гаряча на камеру. Вона розвернулась і, прямуючи до кухні спиною, підморгнула мені: — Використовую весь арсенал, аби тільки за тиждень мене обрали сенатором. Я хихикнув і побіг угору сходами. Кампанія була виснажливою, але, заручившись підтримкою мого дідуся, я покладав великі надії на її успіх. Я попрямував коридором до бібліотеки, де планував почекати на Деймона, бо знав, що він насамперед піде сюди, однак, проминаючи спальню Ріки та Майкла, зупинився й зазирнув всередину. З мокрим волоссям і рушником, обмотаним навколо талії, Майкл стояв біля краю ліжка й притискав до грудей Аарона, якому було всього пів року. Коли минулого року Ріка завагітніла, Майкл ледь не зомлів. Вони були такі щасливі з Атос, зайняті роботою над курортом та реконструкцією собору Святого Кілліана, що навіть припинили спроби. Попри те, що Ріка і Майкл одразу ж пішли й скупили все можливе, перше купання малюка виявилося справжнім жахіттям. Вони підготували ванночку,

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx