лосьйони та іграшки, а малий верещав безперервно. Більше Майкл на таке не згодився. Усупереч настановам лікаря, він брав малюка з собою в душ, і той жодного разу не заплакав. Аарону просто хотілося бути в обіймах тата. Я спостерігав, як Майкл погойдувався туди-сюди, заколисуючи малюка, і не зводив з нього очей, наче досі не вірив, що він справді тут. Вони назвали його на мою честь. Я їхній улюбленець. Я не хотів заважати, тож відступив назад і попрямував далі коридором. Відчинивши двері, зайшов усередину і побачив Ріку, яка стояла біля свого робочого столу і водила пальцями по моніторах на стіні, впорядковуючи дані, чи чим там вона займалась. — Привіт, — сказав я. — Привіт, — прощебетала Ріка, піднявши голову. Я підійшов до дивана і всівся, відчуваючи якесь знесилення. Я просто старів. От і все. — Як твоя мати? — запитав. Перебираючи папери на столі, Ріка підвела на мене погляд. — Добре. Вони з Меттью подорожують Новою Англією, полюючи на антикваріат. Їй подобається керувати крамницею разом із ним, — мовила Ріка. — Мамі ніколи не доводилось працювати, тож я рада, що вона зрозуміла, наскільки це їй до снаги. Я теж був радий, що у Крістіан усе чудово. Вона жила в старому будинку Міші разом зі своїм чоловіком — його батьком — майже десять років, а ми з Еморі придбали будинок Фейнів. Тепер ми всі четверо — Майкл, Кай, Деймон і я — жили на скелях. — Міша і Раєн досі з дітьми в Лондоні, — сказала Ріка. — Гадаю, йому там дуже подобається.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx