Деймон хихикнув, і я почув галас знадвору, де гралися його хлопці. Найстарший — Айварсен — був лише трохи молодший від Меддена. Наступним у Деймоновій гонитві за дочкою народився Ґуннар. Після цього він просто продовжив заводити дітей, так у нього з’явилися іще двоє синів — Фейн і Даґ, — аж поки нарешті не народилася Октавія. Відтоді Вінтер мала п’ять благословенних років перепочинку. — Ви їй маткові труби перев’язали? — спитав я, висмикуючи цигарку з його руки і затягуючись. — Навіщо? Я хихикнув. Деймон скиглив, що діти постійно в його ліжку і що не вдається усамітнитися із Вінтер, але, гадаю, він насправді готовий ще кілька разів спробувати подарувати Октавії сестру. Деймон забрав цигарку, підвівся, підійшов до вікна й визирнув на подвір’я. Я розглядав його зім’ятий костюм та розпатлане волосся. Він намагався справляти враження, ніби все під контролем, та я знав, що його життя було сповнене хаосу щодня. Утім він здавався таким же молодим, як і в старших класах. На його обличчі читалося, скільки щастя й любові приносили йому діти, дружина та сімейне вогнище. — Чому ти аж так хотів дочку? — запитав я. Я завжди думав, що Деймон хотів татусеву донечку, але він не опікав її більше за хлопців. Авжеж, він любить усіх своїх дітей, але вони з Октавією — дві сторони однієї медалі. Вона єдина, кому дісталися його чорні очі й чорне волосся, які, за чутками, передаються через кілька поколінь.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx