Еммі за руку і відчув, що її зап’ястя, мов браслет, огортала моя стара шкільна краватка. Усі ці роки вона носила її безліччю різних способів. Моє серце завжди тріпотіло від думки, що вона її зберегла. Еммі сховала краватку під альтанкою, бо якась її частина не хотіла мене відпускати. Я стиснув її руку. Дощ іще не почався, але собор жалібно поскрипував під натиском вітру. Я вдихав запах землі та вологи, і що глибше ми спускалися, то більше мою шкіру вкривали сироти. У повітрі повисла тиша. Усі невизначеності та занепокоєння останнього місяця вилилися в сьогоднішню ніч. Пізніше ми відсвяткуємо, але спершу... справи. — Якщо ти хочеш пропустити цю зустріч... — Майкл нахилився до Міки, коли ми завернули до великого залу. Усі займали свої місця, пліч-о-пліч за довгим столом. Однак я втрутився. — З ним усе гаразд, — запевнив я Майкла. Я стиснув плече Міки й відчув, як його м’язи напружилися. Він хвилювався, хоча не мав би. Міка й Рорі були членами нашої сім’ї. Він не сам і ховатись не стане, а з гордістю сидітиме по цей бік столу. Майкл зайняв своє місце у центрі. Він, як і Деймон, одягнув усе чорне — костюм, сорочка та краватка, — а ми з Каєм вирішили додати трохи кольору у вбрання. Ріка сіла поруч із Майклом. На ній був стильний червоний топ без бретель у поєднанні з вузькими чорними штанами та кросівками. Зазвичай на конклав жінки вбиралися більш святково, але сьогодні, можливо, доведеться побігати. Атос сиділа по інший бік від батька, поруч із нею — Кай, потім — Бенкс, а за ними стояли порожні стільці для Айдина та Алекс. Вони досі не приїхали.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx