Майкл підвівся, і ми всі швидко скочили на ноги. Він застебнув піджак. — Ми святкуємо Диявольську ніч у Тандер-Бей. Острів Дедлоу був недалеко від узбережжя, звідси виднівся його маяк, але він оточений скелястою береговою лінією, тож дістатися туди непросто. Особливо, коли насувався шторм. Враховуючи важкодоступність острова, нікому й на думку не спадало щось там будувати, але їм якось вдалося. Серед дикого узбережжя та лісового масиву розташувався величний будинок, яким Моро насолоджувалися посезонно, коли не спали догори дриґом. Еміль підвівся, усі шестеро членів сім’ї Моро випростались. — Гадаю, ви будете здивовані тим, куди вас сьогодні занесе приплив, містере Фейн, — сказав він. Тоді схилив підборіддя в легкому поклоні Майкловій дочці, поки Валентин та Віктор стояли позаду нього, виблискуючи очима. — Атос, — сказав Еміль на прощання. Розвернувшись, вони один за одним попрямували до виходу, стукіт їхніх черевиків відлунював коридором. Але Еслем залишалася на місці, немов прикута до підлоги. Я спостерігав, як вона дивилася на Атос. Дівчина навіть не смикнулася під її пильним поглядом і відповідала взаємністю. То хто ж хотів Атос? Усі вони? Чи лише хтось один? Темно-карі очі Еслем дивилися на Атос, і враз її присутність набула більшої значущості, аніж її п’я- тьох братів.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx