«Сутінки. Епілог» Пенелопи Дуглас

— Якщо вони хочуть нас там бачити, то знайдуть спосіб туди затягти, — відповіла їй Алекс. — Потрібно її замкнути, — сказав Айдин Майклові. — Якщо вона завагітніє від одного з тих виродків, тобі ніколи не здихатись тієї сім’ї. — Довбаний ти психу! — гаркнув Деймон, вказуючи Айдину стулити пельку. Айдин підняв середнього пальця і став потирати ним скроню. Спостерігаючи за поведінкою дядьків, Атос закотила очі, але продовжувала стояти на своєму. Дівчина глянула на батька: — Я залишаюся. Що я вмітиму ховаючись? Це твій обов’язок — навчити мене виживати колись без тебе. Майкл подивився на дочку, і всі навколо замовкли. Ріці та Майклу випало першими зіткнутися з днем, якого ми всі боялись, та знали, що він настане. Не можна було більше ховати Атос від світу. Вона була красивою дівчиною і спадкоємицею могутньої сім’ї, яку допоможе очолити, коли нас не стане. Вона мала рацію. Їй потрібно вчитися. Майкл важко ковтнув, а тоді... сягнув рукою під стіл, дістав коробку і на мить завагався, перш ніж віддати її Атос. Дівчина відкрила її, розгорнула пакувальний папір і дістала напівмаску — червону, як у батька. Тільки-от це був не пластиковий шолом для пейнтболу, а легка шкіряна маска, що щільно прилягала й закривала верхню частину обличчя. Підборіддя Атос затремтіло, а погляд ковзнув на Майкла. — Червона смерть? — прошепотіла вона. Атос любила Едгара Аллана По.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx