«Наш творчий мозок» Діка Свааба
І. Нейророзмаїття: кожен мозок стає чимось унікальним 29 носно невелика кількість нейронів гіпокампа може утворитися навіть у дорослому віці. До слова, стрімкі процеси розвитку мозку протягом перших років жит- тя можна легко простежити, вимірявши обвід дитячого черепа. Між обво- дом черепа дитини та кількістю ДНК в її мозку, яка відповідає кількості його клітин, існує лінійний зв’язок. Раніше, коли я ще студентом відбував практику в пологовому відді- ленні, допомагаючи народженню немовлят, у мене було завдання міряти обвід їхнього черепа, хоч тоді ще про такі дані ніхто не знав. Украй важ- ливо не випускати з поля зору розвиток мозку, адже його порушення підвищує ризик пізніших психічних захворювань, а додаткова стимуляція може викликати затримку розумового розвитку. Утворення сполучень нервових волокон між різними ділянками моз- ку триває ще довгий час, а в префронтальній корі — структурі, де вста- новлені моральні рамки та пригнічуються імпульси, навіть до 24-го року життя. Звідси випливає, що соціальне й культурне середовище, в якому зростає дитина, може непомірно впливати як позитивно, так і негатив- но на розвиток цієї ділянки. До факторів, які позитивно впливають, належить безпечне середовище зростання дитини, де люблять і нади- хають, а також достатнє і високоякісне харчування. Негативні факто- ри — це стресове середовище, нехтування, зловживання, а також недо- статнє або неякісне харчування. Кожна система мозку розвивається у визначений проміжок часу. Тому й буває фаза, коли дитина найкраще вивчає мову, вчиться писати й читати або грати на музичному інструменті. Цей «критичний» період дуже враз- ливий як до сприятливих, так і до несприятливих факторів. Коли він завер- шується, то все вивчене замикається в циклах відповідних структур мозку; якщо характерні для цього періоду часу речі не були засвоєні, то ці цикли використовуються для інших завдань. Здобути такі уміння пізніше значно важче або взагалі неможливо. Отже, недостатнє харчування до або після народження, нестача уваги, бідність і соціальна дискримінація протягом тривалого часу впливають на розвиток мозку, зумовлюючи поведінку та здібності дитини. Стосовно епігенетичних змін ДНК, які відповідають за тривалі ефекти середовища, є декілька нових відкриттів. Епігенетичні зміни — це хімічні, спричинені середовищем зміни ДНК, коли гени тривалий час незадіяні або ж, навпаки, активні. Цілком імовірно, що деякі із цих ефектів передаються спадково. Можливо, саме тому дітям тих, хто пережив голокост, загрожує більший ризик захворіти на тривожний невроз. Епігенетичні ефекти опи- нилися в центрі досліджень відносно нових дослідницьких напрямків, со- ціальної та культурної нейробіології, адже комбіноване дослідження моз- ку та суспільних наук останнім часом набирає обертів.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx