«Джерело» Дена Брауна
12 сухорляве обличчя з фотографій — і відчув несподіваний приплив адреналіну. «Вальдеспіно зустрічає мене особисто!» Єпископ Антоніо Вальдеспіно був в Іспанії особою вель- ми поважною, навіть грізною: не лише близький друг і по- радник самого короля, а й один з найактивніших і найвпли- вовіших прибічників збереження традиційних католицьких цінностей і давніх політичних стандартів. —Певне, ви Едмонд Кірш? — промовив єпископ, коли Кірш вийшов із вагона. —Каюся, це я, — усміхнувся гість, тиснучи кістляву ру- ку господаря. — Єпископе Вальдеспіно, хотів би подякува- ти вам за те, що призначили мені зустріч! —Ну а я вдячний, що ви про неї попросили, — голос єпис- копа виявився сильнішим, аніж того очікував Кірш: чітким і проникливим, немов звук дзвона. —Нечасто до нас на по- раду приходять науковці, особливо такі видатні, як ви. Про- шу, проходьте сюди. Вальдеспіно вів Кірша платформою, і холодний гірський вітер розмаював його сутану. —Маю зізнатися, — мовив Вальдеспіно, — я уявляв вас інакшим. Гадав, що побачу професора, а ви такий…— його дещо зневажливий погляд ковзнув стильним костюмом від Kiton , перейшов на черевики від Barker зі страусової шкі- ри, — кльовий… здається, так це називається? Кірш усміхнувся ввічливо, подумавши: «Слово кльовий уже кількадесят років тому вийшло з моди». —Прочитавши список ваших досягнень, — сказав єпис- коп, — я все ж не до кінця зрозумів, чим ви займаєтесь. —Я спеціалізуюся на теорії ігор і комп’ютерному моде- люванні. —То ви створюєте комп’ютерні ігри, в які діти граються? Кірш відчував, що єпископ насправді багато з чим обізна- ний, просто вдає старомодного дивака. Точніше сказати,
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx