«Джерело» Дена Брауна
14 —Усі інші чекають. Сюди, будь ласка. Кіршобвів оком призначене місце—колосальну цитадель із сірого каменю, що примостилася на краю стрімкої скелі, яка прямовисно здіймається на сотні метрів над соковитою зеленню лісистого передгір’я. Відчувши острах перед такою висотою, Кірш відвів очі від провалля й рушив вузьким кам’яним хідником услід за єпископом, намагаючись зосе- редитися на майбутній зустрічі. Кірш попрохав про аудієнцію трьох видатних духовних осіб після завершення великих зборів. Парламенту світових релігій. З 1893 року сотні духовних лідерів майже тридцяти релігій світу кожні кілька років збираютьсящоразу в новому місці — і міжрелігійна комунікація триває тиждень. Серед учасників багато впливових християнських священиків, юдейських рабинів, ісламських мулл з усього світу, а також індуїстські пуджарі, буддійські бгікшу, джайни, сикхи та інші. Мета, яку проголошує цей парламент, — «плекати гармо- нію між світовими релігіями, будувати мости між різними формами духовності й радіти спільності всіх вір». «Шляхетне завдання», — подумав Кірш, хоч і сприймав цю діяльність як пустопорожню — безглуздий пошук випадко- вих збігів серед мішанини давніх вірувань, вигадок і міфів. Єпископ Вальдеспіно йшов попереду, а Кірш поглядав униз, іронічно промовляючи в думці: «Мойсей піднявся на гору, щоб прийняти Слово Боже… а я це зробив із геть про- тилежною метою». Як вважав Кірш, він прибув сюди з етичного обов’язку, однак усвідомлював, що на цей візит його багато в чому штовхнули й гордощі: він передчував, як сидітиме навпроти цих клерикальних осіб і прорече їм неминучий кінець. «Ви вже зробили свою спробу визначити істину для всіх». —Я бачив ваше резюме, — раптом сказав єпископ, озир- нувшись до Кірша. — Отже, ви вихованець Гарвардського університету?
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx