«Джерело» Дена Брауна
Розділ 1 П рофесор Роберт Ленґдон дивився на дванадцятимет рового собаку, який розташувався на майданчику. За- мість шерсті у тварини росли трава й запашні квіти. «Я намагаюся тебе полюбити, — думав Ленґдон. — Дуже намагаюся…» Ленґдон ще трохи поміркував, дивлячись на цей витвір, і пішов далі підвісним мостом, спустився на широку терасу, що її нерівні сходи мали створити дисонанс до звичного рит- му ходи гостя. «Завдання виконане», —подумав Ленґдон піс- ля того, як двічі перечепився через несподівану сходинку. Унизу Ленґдон різко зупинився перед масивним об’єктом, який постав перед ним. «Отепер я вже бачив усе!» Перед ним стояла велетенська павучиха «чорна вдова», і її тонкі ноги підтримували тлусте тіло на висоті метрів де- сять. Під черевом павучихи висіла дротяна яйцева камера, повна скляних куль. —Її звати Маман, — сказав хтось. Ленґдон опустив погляд і побачив під павуком сухорляво- го чоловіка. Він був вбраний у парчевий піджак а-ля Неру і мав майже кумедні закручені вуса в стилі Сальвадора Далі. —Моє ім’я Фернандо, — продовжив чоловік. — І я тут, щоб привітати вас у нашому музеї. —Він став роздивлятися
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx