«Джерело» Дена Брауна
23 інституту, Ленґдон обідав з ним у якому-небудь новомод- ному бостонському закладі, про який раніше й не чув. Во- ни ніколи не розмовляли про техніку — Кірш завжди хотів обговорювати з Ленґдоном виключно мистецтво. —Ти, Роберте, мій культурний зв’язковий! — часто жар- тував Кірш. — Мій особистий дослідник мистецтва у віль- ному пошуку! Натяк на сімейний статус Ленґдона був особливо іроніч- ним тому, що походив із вуст іншого холостяка, який засу- джував моногамію як «образу для еволюції» і за останні роки опинявся на знімках папараці в товаристві різноманіт- них супермоделей. З огляду на репутаціюКірша як новатора-комп’ютерника, його було б легко уявити таким собі технарем у футлярі. На- томість він цілеспрямовано творив із себе сучасну поп-зірку зі знайомими у світських колах, одягався за останньою мо- дою, слухав загадкову андеграундну музику й зібрав вели- ку колекцію робіт імпресіоністів і сучасних митців. Кірш часто писав Ленґдонові, просячи поради щодо нових витво- рів, які хотів придбати для своєї колекції. «Апотімробить із точністюдо навпаки»,—думав Ленґдон. Приблизно за рік до того Кірш здивував Ленґдона питан- ням не про мистецтво, а про Бога — як на самопроголоше- ного атеїста, дивна тема. Над тарілкою крудо на реберцях у бостонській Tiger Mama Кірш намагався добути з Ленґдо- нової бази знань головні вірування різних релігій, особли- во різні версії створення світу. Ленґдон дав Кіршеві широку панораму вірувань, почавши з того, як бачать створення світу юдеї, християни й мусуль мани, після чого перейшов до індуїстської версії про Брах- му, вавилонського міфу про Мардука та інших. —Хотілося б знати, — сказав Ленґдон, коли вони виходи- ли з ресторану, — чому футуриста зацікавило минуле? Чи означає це, що наш славетний атеїст нарешті знайшов Бога? Едмонд весело розсміявся:
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx