«Джерело» Дена Брауна
24 —Мрії, мрії! Я просто прикидаю масштаби того, з чим змагаюся, Роберте. Ленґдон усміхнувся. «Типово». —Що ж, наука і релігія — не конкуренти, це дві різні мо- ви, які говорять про те саме. У світі є місце для них обох. Після цієї зустрічі Едмонд майже цілий рік не виходив із ним на зв’язок. А потім ні з того ні з сього три дні тому Ленґ- дон отримав конверт із логотипом FedEx , у якому лежали квиток на літак, підтвердження готельного бронювання і за- писка від Едмонда з проханням завітати на оцю подію: «Ро- берте, для мене особливо важлива твоя присутність. Цей вечір став можливим завдяки тим думкам, якими ти поді- лився зі мною під час нашої останньої зустрічі». Ленґдон дуже здивувався. У тій розмові й близько не бу- ло нічого бодай трохи дотичного до лекції чи іншої події, яку міг улаштувати футуролог. У конверті також лежала чорно-біла картинка, де були зображені двоє людей обличчями одне до одного. Кірш на- писав для Ленґдона короткий вірш. Роберте, Ти подивись на мене просто — Відкрию я порожній простір. Едмонд Ленґдон усміхнувся, побачивши картинку — тонкий натяк на пригоду, яка відбувалася з Ленґдономкілька років тому. Си- лует келиха—абожчаші Ґрааля—проступавміждвох облич. ТеперЛенґдон стояв передмузеєм, вельми цікавий дізнати- ся, що ж збирається оголосити його колишній учень. Легкий
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx