«Джерело» Дена Брауна
30 Обидва зареготали й похитнулися, нахилившись у бік адмірала. Авіла спробував обминути їх і вийти, але більший з убо- лівальників грубо схопив його за руку й посадив назад за стійку. —Стривайте, ваша величносте! Ми сюди здалеку при їхали; маємо випити по кухлику з королем! Авіла скоса глянув на лапу незнайомця, що вчепилась у напрасований рукав кітеля. —Відпустіть, — спокійно мовив він. — Мені треба йти. —Ні… тобі треба з нами пивця випити, amigo ! Чоловік учепився в рукав ще міцніше, а його товариш став тицяти пальцем у медалі на грудях Авіли. —Та ти, батяню, герой! — Чоловік посмикав за одну з найцінніших відзнак Авіли. — Середньовічний жезл? То ось який ти, лицар в осяйній броні! — розреготався він. «Терпіння!» — нагадав собі Авіла. Він зустрічав безліч подібних людей — нещасних простаків, які ніколи по- справжньому не боролися ні за що і сліпо порушують чужі права й свободи, що їх хтось відстояв для них. —Власне, — спокійно відказав Авіла, —жезл — це сим- вол Unidad de Operaciones Especiales іспанського військо вого флоту. —Спецназ? — Чоловік удав, що тремтить від страху. — Справляє враження. А оце що значить? — Він показав на праву руку Авіли. Авіла подивився на свою руку. Посередині, на м’якій час- тині долоні, чорніло татуювання — символ із чотирнадця- того століття.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx