«Джерело» Дена Брауна
32 Щойно він устав, як здоровані, мов за командою, різко опустили свої лапищі йому на плечі й посадили назад на стілець. В очах адмірала зблиснула іскра гніву — і згасла. —Діду, гадаю, ти не став би залишати свою подружку з нами, — здоровань поглянув на кельнерку й огидно пово- рушив язиком. Офіцер із хвилину тихо посидів, а потім сунув руку в ки- шеню кітеля. Здоровані знову схопили його за рукави: —Гей, що ти робиш?! Офіцер повагом дістав мобільний телефон і сказав щось по-іспанськи. Мужики витріщилися на нього, а тоді адмі- рал знову заговорив англійською. —Перепрошую, маю зателефонувати дружині й попере- дити, що прийду пізно. Схоже, доведеться затриматись. —Оце вже діло, батяню! — сказав більший, випив одним духом свій кухоль і хряснув ним об шинквас. —Наливай іще! Наповнюючи кухлі хуліганів, кельнерка в дзеркало по- мітила, як офіцер натискає кілька клавіш телефона і при- кладає до вуха. Додзвонившись, швидко заговорив по- іспанськи: — Le llamo desde el bar Molly Malone, — промовив адмірал, прочитавши назву й адресу бару з підставки під кухоль, яка лежала на шинквасі. — Calle Particular de Estraunza, ocho. — І через кілька секунд додав: — Necesitamos ayuda inmediata mente. Hay dos hombres heridos ?1 . І поклав трубку. «¿Dos hombres heridos?» Серце кельнерки закалатало. Не встигла вона зрозуміти, що це мало б означати, як за шинквасом крутнувся білий вихор — офіцер різко розвер- нувся вправо й наддав ліктем у ніс більшому з хуліганів: 1 Я телефоную з бару «Моллі Мелоун». Вулиця Партікуляр де Естраунса, вісім. Потрібна термінова допомога. Двоє поранених.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx