«Джерело» Дена Брауна
33 пролунав гидкий хрускіт. Обличчя здорованя заюшила кров, він упав навзнак. Не встиг його товариш щось зроби- ти, як другий лікоть адмірала влучив йому під дих — і той хуліган теж полетів зі стільця. Кельнерка налякано дивила- ся на двох чоловіків на підлозі бару —один кричав від болю, а другий хапав ротом повітря й тримався за горло. Офіцер поволі встав. Моторошно спокійний, він дістав із гаманця сто євро і поклав на шинквас. —Перепрошую, — сказав адмірал по-іспанськи. — Ско- ро приїде поліція і вам допоможе. Відтак він розвернувся і вийшов. ————— Надворі адмірал Авіла набрав повні груди вечірнього пові- тря й пішов проспектом Масарредо до річки. Здалеку вже лунала сирена поліції, і він відступив у тінь, чекаючи, доки представники влади проїдуть мимо. Попереду була серйоз- на справа, й Авіла не міг дозволити собі інших ускладнень. «Регент чітко окреслив сьогоднішнє завдання». Авіла відчував глибокий спокій, приймаючи накази Ре- гента. Жодних рішень. Жодної провини. Чиста дія. Після довгих років командування надзвичайна полегкість була в тому, щоб відступити від стерна й передати керування кораблем комусь іншому. «У цій війні я рядовий». Кілька днів тому Регент поділився з ним таким незруч- ним секретом, що Авіла не мав іншого вибору, як узятися до цієї справи й бути готовим довести її до кінця. Бруталь- ність учорашнього завдання досі не давала йому спокою, але він розумів, що його вчинок буде пробачений. «Існує багато форм праведності. І до того, як настане ніч, попереду ще одна смерть». Вийшовши на відкритий майдан біля набережної, Авіла поглянув на споруду, що височіла попереду. То було хвилясте місиво збоченських форм, вкритих металевою плиткою, —
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx