«Джерело» Дена Брауна
34 немов два тисячоліття поступу в архітектурі просто вики- нуто у вікно заради повного хаосу. «Хтось називає це музеєм. Я називаю це тріумфом по- творності». Самозаглиблений і зосереджений, Авіла перетнув май- дан, огинаючи химерні скульптури біля музею Ґуґґенхайма в Більбао. Наближаючись, він дивився на юрми гостей, що походжали в найкращому чорно-білому вбранні. «Безбожні маси зібралися тут. Однак цей вечір стане зовсім не таким, яким вони його уявляють». Адмірал поправив кашкет, розгладив кітель, набираю- чись сили для непростого завдання, яке стояло перед ним. Сьогоднішній вечір є частиною великої справи — хресто- вого походу праведності. Авіла пройшов двором до входу в музей, обережно тор- каючись вервиці в кишені. Розділ 3 А тмосфера музейного атріуму нагадувала якийсь футу- ристичний храм. Ленґдон зайшов — і його погляд одразу спрямувався до неба, понад колосальними білими колонами, понад висо- кою скляною завісою — до склепіння на шістдесятиметро- вій висоті, де з малих галогенових ламп линуло чисте біле світло. У повітрі, перетинаючи небеса, зависла ціла мережа переходів, балконів і мостів, на них тут і там цятками вид ніли чорно-білі гості, які заходили на верхні галереї і вихо- дили з них, стояли біля високих вікон, милуючись лагуною внизу. Поряд скляний ліфт безшумно ковзав по стіні й по- вертався на землю по нових відвідувачів. Такого музею Ленґдон ще ніколи не бачив. Навіть аку стика тут була незвична. Замість традиційної поважної ти- ші, створеної за допомогою звукопоглинальних поверхонь,
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx