«Останні години» Юрія Даценка

ВСТУП 16 вересня 1609 року. Прага — Пане… Пане, прокиньтеся… — Га? — Прокиньтеся, пане… — Шломо, то ти? — Так, а хто ж, пане? — Ох… Ніч же надворі. Чого ти так пізно? — Північ іще не дзвонили, пане… Я не посмів би, пане, якби… — Та кажи вже, чого тягнеш? — Послали за вами, пане. Морейну га-ґадоль рабі Ліва 1 послали, пане. Особисто… — Рабі Ліва 2? — Особисто… Молодий Герш схопився з ліжка й заходився метушливо шукати пантофлі, не втрапляючи ногами в жодну. В голові, ще хвилину тому сонній та важкій, товклися думки, напирали одна на одну й за кілька стуків серця вигнали з тіла останні спогади про сонливість. Власне, він чекав на звістку від рабі, проте геть не сподівався, що той пошле по нього особисто, та ще й сьогодні… 1 Наш великий вчитель рабі Ліва (івр.). — Тут і далі прим. авт. 2 Єгуда Ліва (Лев) бен Бецалель (1512–1609) — видатний рабин, мислитель і вчений XVI ст., був радником правителя Священної Римської імперії Рудольфа ІІ, з 1597 р. і до кінця життя — головним рабином Праги.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx