8 — Щось відомо ще? — запитав він служку, який ніяково м’явся в кутку кімнати, нарешті засвітивши свічку. — Чого рабі послали? — Переказував їхній посильний, що рабі… — служка сьорбнув носом, від чого Герш на мить зупинився, з рукою, котра досі не потрапила в рукав, і приголомшено витріщився на нього, — …відходять. — Відходять?! — ледь не крикнув Герш, від чого служка злякано підстрибнув. — Ти не міг одразу про головне, дурню?! Де посильний рабі? — Назад побіг, — махнув рукою служка Шломо. — Казав, щоб ви просто до покоїв рабі бігли… Герш не вимовив більше й слова, хоча дуже йому хотілося відчитати служку. Коли кличе рабі Ліва — варто мчати з усіх ніг. А надто коли вже стверджують, що вчитель відходить… Герш мчав нічною Прагою, боячись не встигнути, аж дух із нього виходив. Він не мав жодного уявлення, навіщо його кличе вчитель, однак підсвідомо розумів, що звичайним прощанням не відбудеться. У нього з учителем не було аж надто теплих стосунків, щоб рабі вирішив попрощатися перед смертю саме з ним. Однак майже все їхнє оточення вважало молодого Герша 1 найбільш талановитим та здібним учнем Магараля з Праги, який ставився до учня суворо й жодного разу не демонстрував до нього особливої приязні. У боку почало колоти, і Герш сповільнився, хоча й боявся, що саме ці кляті секунди, які він зараз втрачає, можуть 1 Гершон Шауль Йов-Том Ліпман бен Натан га-Леві Геллер (1579–1654) — богемський рабин і талмудист, головний рабин Праги (1627–1629), у 1631 році переїхав до України, до Немирова, а згодом — до Людомира (Володимира). В Україні прожив понад 10 років. Вважається найближчим учнем Єгуди бен Бецалеля.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx