«Останні години» Юрія Даценка

9 стати фатальними. На щастя, будинок учителя був не так уже й далеко від його помешкання — поруч зі Староновою синагогою 1, і Гершеві залишалося лише кілька хвилин швидкого бігу. Поглинутий роздумами, він мало не пропустив потрібну вуличку, проте вчасно спам’ятався й різко загальмував, ковзнувши по мокрій бруківці. П’яти натужно гуділи від бігу, а горлянка заповнилася в’язкою слиною, однак Герш дивом знаходив сили та продовжував бігти — вчитель чекав саме на нього. Ось і потрібний будинок. Над дверима завбачливо засвітили ліхтар, певно, щоб Гершеві було видно, куди саме поспішати. Гершеві або ж таким, як він. Герш на коротку мить спинився перед дверима й замислився — а чи ж не був він «одним із»? Ця несподівана думка неприємно вколола його, і він відчув дивний, не властивий йому напад ревнощів. Він ніколи не вважав себе найкращим учнем рабі, як стверджували інші, а от зараз раптом захотів, щоб саме так і було. Проте якщо вчитель наготував йому щось інше… що ж… так і має статися. Герш різко видихнув, намагаючись втишити розбурхане швидким бігом серце, і брязнув дверним кільцем. Йому здалося, що двері відчинилися ще до того, як втихла коротка луна від металічного брязкоту — служка стояв просто біля одвірка й одразу ж замахав Гершеві, щоб той проходив до приміщення, а тоді — знову помах — підіймався сходами на другий поверх. Герш бував у вчителя вдома нечасто, однак приблизно пам’ятав, де його покої. Та цього разу, щойно він збіг на другий поверх, його зустрів ще один служка. 1 Найстаріша діюча синагога Праги. Споруджена близько 1270 року.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx