13 майбутнього виробу, затамував подих і спритно підхопив довгастим пінцетом ажурне коліщатко. — Брехня — не брехня, однак тягнеться ця історія вже не перше століття… — То й що? — майстер відвернувся, щоб необережним подихом не звіяти зі стола результати роботи. — Вік — ще не ознака мудрості для людини. Он-о є казки, яким по тисячі років, а ти ж не віриш у те, що звірі вміють балакати? — Ет, — махнув рукою годинникарів співбесідник, — я йому про… — …гиндики, — реготнув годинникар, та раптом умовк, коли його гість сплюнув, хряснув дверима й кинувся геть із будки, розлючений тим, що його розповідь обізвали брехнею. Майстер різко змінився на обличчі, спохмурнів, посерйознішав і закінчив: — А він мені про качки дикі… Тоді прикрив щільніше двері, щоб у шпарку не залітали краплі літньої зливи, і знову нахилився над столиком із розкладеними деталями годинника. Його губи ворушилися, наче він досі продовжував розмову з невидимим гостем, однак коли хто прислухався б та зумів крізь шум дощу розібрати слова, то був би вражений — адже годинникар шепотів мовою, котра не мала назви…
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx