«Останній спадок» Андрія Новіка
13 Ця робота ввійшла в аннали історії, а художника за неї назвали «Мікеланджело перспективи». Баттіста злісно стиснув зуби й подався до виходу. Чоло вік ніколи не розумів, чому майже всі згадки про Андреа Поццо починалися з «Купола», коли перед носом висів геніальний «Апофеоз»—відображення всього місіонер- ського духу Товариства Христа. А що могло бути важли- вішим за поширення волі та любові Господа? «Клята перспектива якогось неіснуючого купола?» Переступивши поріг церкви, Баттіста відчув, як його серце закалатало в рази швидше й сильніше, а на лобі проступили перші краплини холодного поту (готуючи план дій, ти холоднокровний і виважений, але тільки-но залиша ються лічені хвилини до його реалізації, нутрощі починає вивертати, наче в літаку під час стрімкого піке). Сонце вже ледь виглядало з-за вигнутих дахів будинків на площі Інья- ціо, одначе жорстока задуха не спадала. Долаючи схо- динку за сходинкою, ноги Піреллі торкнулися розпеченої землі та стрімко понесли його подалі від натовпу. Плин думок зупинився від того, що за плече ззаду міцно вхопилася чиясь дужа рука. Незнайомець шарпнув Бат- тісту на себе, від чого той розвернувся та ледь не впав долілиць. Чоловіків виявилося двоє. Здорові, мов скелі, вони підступили до Піреллі впритул і майже затулили від очей перехожих (хоч ті й не зважали ні на що довкіл, окрім архітектури навислих сірих будівель). —Що за… — Голос Баттісти від страху зірвався на ледь чутний писк. — Che cosa volete da me? 1 Очі виказували страх найбільше. Коли людина бере під контроль слова чи тремтіння рук, її очі однаково говорять правду. Зіниці розширилися, шукаючи порятунку. Хай там як, але найбільше Баттіста Піреллі боявся не смерті. 1 Що вам від мене потрібно? ( італ. )
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx