«Останній спадок» Андрія Новіка
27 Малий позіхнув і тихо засопів. Розкуйовджене волос- ся нагадувало пташине гніздо. —Тату, — крізь сон покликав Лука. Очі залишалися заплющеними, але я відчував його пильний погляд. —Що? —Як думаєш, мама бачила нас сьогодні? Вона бачила, як я витягав меч? Від синових слів стало важко не те що думати, а диха- ти: горло стиснув спазм, перекриваючи доступ кисню. Катерина покинула нас, коли Луці виповнилося п’ять. Чотири роки тому жінка вперше поскаржилася на поко- лювання в правій частині живота. Біль бив так сильно й різко, що віддавав у плече та лопатку. Одначе Катерина ненавиділа, коли хтось ліз у її організм зі своїми пігулками та голками, зазвичай лікувалася самостійно, тому почала фантазувати про банальні розлади шлунка, ускладнення місячних і всяке таке. Я повірив її усміхненим очам. За два дні безперервного болюКатерину звалила жахлива лихо- манка. Тоді її відмовки на кшталт грипу чи ще чогось я рі- шуче відкинув і наполіг на виклику лікаря. Дебелий чоловік у білому халаті та масці на зморшку- ватому обличчі скерував нас на аналізи крові, під час яких у Катерини виявили підвищений рівень зв’язаного білірубіну 1 . Від думки про серйозну хворобу, що могла зсередини пожирати мою дружину, у моїх жилах стигла кров. Ми відразу побігли на УЗД—збільшений жовчний міхур із потоншеними, майже прозорими стінками, а по- серед невеликого екрана причина нервувань. Якби ж ми тоді знали, що той камінь, через який Катерину оперува- тимуть, перекрив собою пухлину так, що побачити її під час УЗД було майже нереально. Лікар згодом казав, що 1 Білірубін — основний із жовчних пігментів.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx