«Останній спадок» Андрія Новіка
Подяки Випустити цю книгу у світ, залишившись живим і мораль- но, і фізично, —такою була моя мета останні п’ять років. Усі ці роки ідеї та різноманітні сюжетні лінії визрівали й набували форми у вигляді коротких нотаток і повноцін- них абзаців. Для того, щоб «Останній спадок» став саме таким, яким ви тримаєте його в руках, треба було доклас- ти чимало зусиль, що стало б неможливим без підтримки та допомоги багатьох людей. Найбільшу подяку висловлюю тим людям, кому роман присвячено. Батьки з дитинства прищеплювали мені лю- бов до читання. Я досі пам’ятаю свою першу подаровану ними книжку— ілюстрованого «Кота в чоботях». З нього все почалося й триває досі. Тому дякую батькам за їхню незмінну підтримку. Не меншу підтримку я відчував і від коханої нареченої Олесі Сеник, яка, попри важкі часи творчих криз, завжди залишалася поруч і змушувала пра- цювати. Дякую. Аби вичитати текст, сповнений помилок і неточнос- тей, — я все-таки інженер, а не магістр-гуманітарій, — піддали власне життя тортурам Тетяна Кідрук, Юлія Гла- диш, Поліна Кулакова, Олександра Каркіщенко, Дмитро Дорошенко, Оксана Карпишин, Богдан Дереш, Тетяна Пляцок, Ольга Іллюк і Романа Яремин. Кожен із них зро- бив цей текст кращим і цікавішим. Щиро дякую їм за це. Окремо дякую Оксані Проскурняк, яка доклала руку до перекладу тексту італійською. Сюжет «Останнього спадку» міг розвиватися по- іншому, якби не Юрій Гірський. Якось я скролив фейс бучні новини та випадково натрапив на його статтю про хорватську глаголицю. Саме Юрій створив необхідний
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx