17 за сім кілометрів від Південного узбережжя. Сотні років тому тут, певно, стояли сараї та стайні, росли кукурудза, ячмінь і конюшина, скрізь тупали кінські копита. А тепер на цьому місці склади з гофрованого заліза, старі «вольво» й потріскані шибки. Це все скрипучі старі кістки Британії. Усю ділянку обнесено високим металевим парканом, щоб відвадити дрібних крадіїв, тоді як усередині периметра крутять свої оборудки справжні злочинці. На складі Мітча висить алюмінієва табличка «Логістичні системи Сассекса». Поруч із ним, у такому ж лункому ангарі, розташоване «ТОВ “Транспортні технології майбутнього”» — ширма, яка ховає крадені автомобілі люксового рівня. Ліворуч стоїть вагончик без таблички на дверях, звідки веде справи жінка, з якою Мітч іще не мав нагоди побачитись, але вона нібито торгує звідти амфетаміном і паспортами. У дальньому кутку території міститься виноробня й склад компанії «Брамбер — найкраще англійське ігристе», про яку Мітч нещодавно дізнався, що вони насправді саме цим і займаються. Брат із сестрою, які нею керують, дуже люб’язно подарували всім своїм сусідам по ящику свого вина на Різдво. Воно смакувало краще за шампанське й почасти призвело до тієї бійки Мітча з тестем. Мітч не був певен, чи знали брат із сестрою з «Брамбера», що вони — єдина легальна компанія в усьому промисловому парку, але вони точно якось бачили, як він купував арбалет у «Транспортних технологіях майбутнього», і бровою не повели, тож здавались йому доволі надійними. Мітч підозрював, що на англійському ігристому можна добре заробити, і навіть подумував, чи не інвестувати. Зрештою, він таки відмовився від цієї ідеї, тому що на героїні теж можна добре заробити, а іноді краще триматися того, що знаєш. Однак тепер, коли в нього накопичуються проблеми, він починає переглядати свою думку. Двері складу зачинені, задні дверцята вантажівки відкриті. Двоє чоловіків — точніше, чоловік і хлопець —
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx