19 Від когось іншого це міг бути просто експресивний вислів, але його тесть очолював одну з найбільших банд Манчестера і колись подарував Мітчеві на Різдво поліційний тазер. Тож із ним треба бути обачним. Але хіба ж не всім доводиться бути обачними з тестями й тещами? Мітч упевнений, що все буде добре: їхнє з Келлі кохання долало все, вони були Ромео і Джульєттою, які об’єднали Ліверпуль і Манчестер. Мітч відповідає: Скажи, що я купив йому «рейндж ровер». Чутно лункий стук об хисткі двері кабінету, і досередини заходить його перший помічник, Дом Голт. — Усе добре, — каже Дом. — Усе розвантажено, горщик цілий. — Дякую, Доме. — Хочеш глянути на нього? Такий потворний. — Ні, друже, спасибі, — відказує Мітч. — Я ближче підходити не хочу. — Я пришлю фото, — каже Дом. — Щоб ти побачив. — Коли він вирушає? — Мітч усвідомлює, що справу ще не зроблено. Але його найбільшою тривогою була митниця. Тепер же все буде гаразд? Що далі може піти не так? — О дев’ятій ранку, — відповідає Дом. — Крамниця відчиняється о десятій. Я пошлю з ним хлопця. — Молодець, — каже Мітч. — А куди він поїде? До Брайтона? Дом киває. — Антикварна лавка якогось жевжика на ім’я Кулдеш Шарма. Не одна з наших звичайних точок, але це єдине місце, яке відчинене. Не думаю, що будуть проблеми. «Манчестер Сіті» забиває третій гол, і Мітч кривиться. Він вимикає «айпад» — немає сенсу мучитись далі. — Тоді лишаю все на тебе. Треба рушати додому, — каже Мітч. — А твій парубок міг би смикнути той «рейндж
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx