7 , 27 , 23:00 Кулдеш Шарма сподівається, що приїхав у правильне місце. Він паркується в тупику ґрунтової дороги, з усіх боків затиснутому примарними в темряві деревами. Остаточно він зважився десь о четвертій годині дня, сидячи в задній кімнаті своєї крамниці. Горщик стояв перед ним на столі, а по радіо грала «Омела й вино». Його привели сюди два телефонні дзвінки. Він вимикає фари й сидить у повній темряві. Звісно, це чортзна-який ризик. Але йому майже вісімдесят років, тож коли ризикувати, як не тепер? Що найгіршого може статись? Що його знайдуть і вб’ють? Вони, безперечно, здатні й на те, й на інше, але чи аж так це погано? Кулдеш думає про свого друга Стівена. Про те, який він тепер із себе. Розгублений, тихий, змарнілий. Невже таке майбутнє чекає й на нього? Як вони колись веселилися всі разом. Як галасували. Світ перетворився для Кулдеша на тінь. Дружини не стало, друзі зникають. Він сумує за ревінням життя. А тоді до нього зайшов той чоловік із горщиком. Десь удалині між деревами виграє тьмяний відблиск. У холодній тиші чутно звук двигуна. Починає сніжити,
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx