«Останній демон» Річарда Османа

11 1 , 26 , — Я колись одружився із жінкою зі Свонсі, — каже Мервін Коллінз. — Рудоволоса і все таке. — Зрозуміло, — каже Елізабет. — Звучить так, ніби за цим ховається якась історія? — Історія? — Мервін хитає головою. — Ні, ми розійшлися. Ви ж знаєте жінок. — Ми справді їх знаємо, Мервіне, — каже Джойс, відрізаючи йоркширського пудингу. — Ой як знаємо. Тиша. Не перша пауза за цим столом, як зауважує Елізабет. Це другий день Різдва, і вся банда плюс Мервін сидять у ресторані Куперс-Чейза. У всіх на головах барвисті паперові корони, що додаються до святкових хлопавок, які принесла Джойс. Корона Джойс завелика і будь-якої миті ризикує перетворитися на пов’язку для очей. Ронова корона замала, і рожевий гофрований папір натягується на його скронях. — Ти впевнений, що побореш спокусу випити краплю вина, Мервіне? — питає Елізабет. — Алкоголь в обід? Ніколи, — відповідає Мервін. Банда провела Різдво окремо. Елізабет мусила визнати, що для неї це було нелегко. Вона сподівалася, що такий

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx