12 день міг би пробудити щось у її чоловікові, Стівенові, надати йому іскру життя, якусь ясність розуму, щоб його розворушили спогади про Різдво минулих років. Але ні. Для Стівена Різдво тепер було звичайним днем. Порожньою сторінкою в кінці старої книги. Вона здригається від думки про наступний рік. Вони домовилися зустрітись на обід у ресторані на другий день Різдва. Джойс в останню хвилину спитала, чи було б ввічливо запросити Мервіна приєднатися до них. Він пробув у Куперс-Чейзі вже кілька місяців, але поки що не завів багато друзів. — Він цього Різдва геть сам, — сказала тоді Джойс, і всі погодилися, що слід його запросити. — Добре придумано, — кинув був Рон, а Ібрагім додав, що сама мета Куперс-Чейза в тому, щоб ніхто не почувався самотнім на Різдво. Елізабет, зі свого боку, похвалила широту душі Джойс і зауважила, що Мервін за певного освітлення має той тип зовнішності, якій Джойс іноді неспроможна опиратися. Різка валлійськість голосу, темні брови, вуса й сріблисте волосся. Елізабет дедалі краще розуміє, якому типу чоловіків віддає перевагу Джойс, і той тип можна описати фразою «будь-хто хоч трохи вродливий». «Він схожий на злодія з якогось серіалу» — так висловився на цю тему Рон, і Елізабет радо повірила йому на слово. Вони вже спробували поговорити з Мервіном про політику («не моя тема»), телебачення («не цікавлюсь ним») і шлюб («Я колись одружився із жінкою зі Свонсі» тощо). Тоді приносять Мервінову їжу. Він опирався індичці, і кухня погодилася приготувати йому омарів скампі з вареною картоплею. — Бачу, ти цих скампі дуже шануєш, — каже Рон, вказуючи на Мервінову тарілку. Елізабет мусить визнати, що Рон щиро намагається зав’язати розмову.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx