13 — Я завжди їм їх у середу, — погоджується Мервін. — А сьогодні середа? — питає Джойс. — Я повсякчас гублюся в днях у різдвяну пору. Гадки не маю, який день який. — Сьогодні середа, — підтверджує Мервін. — Середа, двадцять шосте грудня. — А ви знали, що слово «скампі» — це множина? — питає Ібрагім, чия паперова корона хвацько скособочена. — А кожен окремий омар — це «скампо»? — Так, я це знав, — каже Мервін. Елізабет за багато років розколювала й міцніші за Мервіна горішки. Їй колись довелося допитувати радянського генерала, який не вимовив ані слова за три місяці в полоні, а з нею вони вже за годину співали разом пісні Ноела Коварда. Джойс працювала над Мервіном уже кілька тижнів, від самого закінчення справи Бетані Вейтс. Поки що видобула лиш те, що він був шкільним директором, мав колись дружину, має вже третього собаку й любить Елтона Джона, але це не так уже й багато. Елізабет вирішує взяти розмову за карк. Іноді треба оживляти пацієнта раптовим розрядом. — Ну, Мервіне, якщо забути про твою таємничу подругу зі Свонсі, як у тебе на романтичному поприщі? — У мене є кохана, — відповідає Мервін. Елізабет помічає, як брови Джойс дуже делікатно злітають догори. — Молодець, — каже Рон. — Як її звуть? — Татьяна, — відповідає Мервін. — Прекрасне ім’я, — говорить Джойс. — Але щось я наче про неї вперше чую? — А де вона святкує Різдво? — питає Рон. — У Литві, — відказує Мервін. — Перлина Балтії, — вставляє Ібрагім. — Здається, ми її не бачили тут, у Куперс-Чейзі? — питає Елізабет. — Відколи ти сюди приїхав?
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx