14 —У неї забрали закордонний паспорт, — пояснює Мервін. — Ой лишенько, — каже Елізабет. — Оце не пощастило. Хто? — Органи влади, — відповідає Мервін. — Це дуже на них схоже, — каже Рон, хитаючи головою. — Кляті органи влади. — Ти, певно, страшенно за нею сумуєш, — каже Ібрагім. — Коли ви бачились востаннє? — Ми з нею поки що не зустрічались, — відповідає Мервін, зчищаючи соус тартар зі скампо. — Не зустрічались? — перепитує Джойс. — Це якось незвично. — Нам просто не щастило, — каже Мервін. — Її рейс скасували, потім у неї вкрали готівку, а тепер ще ця морока з паспортом. Шлях істинного кохання ніколи не буває рівним. — Справді, — погоджується Елізабет. — Ніколи. — Але, — питає Рон, — щойно вона поверне паспорт, то приїде до тебе? — План саме такий, — відповідає Мервін. — Усе під контролем. Я послав її братові грошей. Банда киває й перезирається, поки Мервін їсть скампі. — А дозволь поцікавитися, Мервіне, — каже Елізабет, злегка поправляючи на голові паперову корону, — скільки ти послав тому братові? — П’ять тисяч, — відповідає Мервін. — Загалом. У Литві страшенна корупція. Усі деруть хабарі з усіх. — Я й не знала, — каже Елізабет. — Мала кілька чудових поїздок до Литви. Бідолашна Татьяна. А ще в неї крали готівку? Яка теж була від тебе? Мервін киває. — Я послав гроші, але їх смикнула собі митниця. Елізабет наповнює келихи друзів. — Ну, ми чекатимемо нагоди з нею познайомитись.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx