— З нетерпінням, — додає Ібрагім. — Але знаєш, Мервіне, — каже Елізабет, — коли вона наступного разу попросить грошей, може, скажеш про це мені? У мене є знайомі, які могли б допомогти. — Справді? — питає Мервін. — Безперечно, — підтверджує Елізабет. — Дай мені знати. Перш ніж тобі знову не пощастить. — Дякую, — каже Мервін. — Вона дуже багато для мене значить. Мені дуже давно ніхто не приділяв свого часу й уваги. — От тільки я за минулі кілька тижнів спекла тобі чимало тортів, — каже Джойс. — Знаю, знаю, — говорить Мервін. — Я мав на увазі романтичної уваги. — А, перепрошую, — каже Джойс, а Рон придушує сміх. Мервін — незвичний гість, але Елізабет останнім часом учиться пливти на хвилях життя. Індичка з начинкою, надувні кульки, серпантин, хлопавки й паперові корони. Пляшка хорошого червоного і музика десь на тлі — різдвяна, як підозрює Елізабет. Друзі, серед яких Джойс без успіху намагається фліртувати з валлійцем, що, здається, став жертвою міжнародного шахрайства помітного масштабу. Елізабет може уявити й гірші способи зустріти свята. — Ну, вітаю всіх із другим днем Різдва, — каже Рон, підносячи келих. Усі приєднуються до тосту. — І з середою, двадцять шостим грудня тебе, Мервіне, — додає Ібрагім.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx