15 Усі ті хлопці, що застогнали, — звісно, вони сумують за своїми дружинами, дітьми — лише підтвердили мою позицію щодо теми прив’язаностей. * * * — Серйозно, новенький? — прогарчав я, коли новачок кинувся прибирати речі, які він збив із шафки, що слугувала мені нічною тумбочкою. — Вибач, Джентрі, — пробурмотів він, збираючи папери. Типовий американський хлопець, щойно закінчив навчання й ще не мав жодних справ у цій команді. Треба було ще декілька років посидіти: міцніші руки йому б не завадили. Це означало, що в нього були зв’язки з кимось, хтось його сюди пропхнув. Хевок нахилила до нього голову, а потім глянула на мене. — Він Новенький, — тихо сказав я, почухавши її за вухами. — Ось, — промовив хлопець, простягаючи мені стос аркушів і дивлячись на мене широко розплющеними очима, наче я збирався вигнати його з підрозділу за незграбність. Боже, я сподіваюся, що він вправніший зі зброєю, ніж із моєю тумбочкою. Я поклав папери на вільні сантиметри мого ліжка, які ще не зайняла Хевок. Посортував усього за кілька хвилин. Журнальні статті на різні теми і… — Дідько. Лист від Елли. Він пролежав у мене майже два тижні, і я його ще не розгортав. Але я його й не викидав. —Збираєшся прочитати? — спитав Мак як експерт вчасного хапання за яйця. — Чому ти ніколи не лаєшся? — водночас запитав Новенький.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx