«Останній лист» Ребекки Яррос

19 протягом кількох хвилин. Мені було цікаво, яким був її день. Що за хлопець пішов від своєї вагітної дружини? «Мудак». Що це за жінка, яка сама ще дитиною взялася виховувати близнюків і вести бізнес? «Справді, до біса сильна жінка». Сильна, здібна жінка, яку я мав пізнати. Туга, що охопила мене, була незручною й незаперечною. Якомога тихіше я дістав блокнот і ручку. Через пів години я заклеїв конверт і постукав ним Мака по плечу. — Якого біса? — огризнувся він на мене, перевертаючись. — Я хочу своє печиво. Я вимовляв кожне слово з тією серйозністю, яку зазвичай зберігав, щоб давати команди для Хевок. Він засміявся. — Раяне, я серйозно. Коли я кликав його на ім’я, це означало, що я в грі. — Так, але, поки ти чекав, утратив своє печиво. Він усміхнувся й знову вмостився на своєму ліжкові, через кілька секунд його дихання стало глибоким й рівномірним. — Дякую, — тихо сказав я, знаючи, що він мене не чує. — Дякую тобі за неї.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx