«Останній лист» Ребекки Яррос

Розділ другий Елла Лист № 1 Елло! Ти мала рацію: твій брат з’їв печиво. Але на його захист можу сказати, що я занадто довго чекав, щоб розгорнути твого листа. Я вважаю, що якщо ми будемо писати одне одному, то повинні бути чесними, чи не так? Отже, по-перше, я не дуже вмію спілкуватися з людьми. Я міг би навести тобі купу виправдань, але насправді в мене це не дуже добре виходить. Можу сказати, що я кажу неправильні речі, я прямолінійний або просто не бачу потреби в безглуздих балачках чи чомусь іншому. Що й казати, я пригадую, що ніколи не писав листів… нікому. По-друге, мені подобається, що ти пишеш ручкою. Це означає, що ти не повертаєшся до того, що вже сказала і не вдаєшся до самоцензури. Ти не думаєш занадто багато, просто пишеш те, що спадає на думку. Б’юсь об заклад, що ти така сама і в житті: говориш те, що думаєш. Я не знаю, що тобі розказати про себе, щоб цензура не заборонила, тож як щодо цього: приблизно п’ять хвилин тому мені виповнилося двадцять вісім і, крім своїх

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx