25 —Ви припускаєте, що це пов’язано з психосоматикою? — огризнулася я. — Бо в неї тепер проблема з ходьбою. У нашому домі нічого не змінилося. Так само як і відтоді, коли я привезла їх додому із цієї самої лікарні. І вона не відчуває надмірного стресу в дитячому садку, я вас запевняю. Проблема не в її голові, а в її стегні. — Елло, там нічого немає, — тихо сказав він. — Ми шукали тріщини, розриви зв’язок, усе перевірили. Це може бути ускладнений випадок болю від росту. — Це не болі від росту! Ви щось пропускаєте. Я подивилася в інтернеті… — Це була твоя перша помилка. — Він зітхнув. — Інтернет переконає тебе, що застуда — це менінгіт, а біль у нозі — це гігантський тромб, який готовий зміститись і вбити тебе. Мої очі широко розплющились. — Це не тромб, Елло. Ми зробили УЗД. Там нічого немає. Ми не можемо розв’язати проблему, якої не бачимо. Мейсі не вигадувала. Це було не в її голові. Це не був якийсь симптом того, що ти народився в молодої мами чи ріс без тата. Їй було боляче, і я не могла їй допомогти. Я почувалася абсолютно безсилою. — Тоді, мабуть, відвезу її додому. * * * Я насолоджувалася прогулянкою від окружної дороги назад до головного будинку. Восени я обожнювала отримувати пошту: це було моїм легким способом утекти. Тепер, коли я з нетерпінням чекала на листи від Хаоса, мені це подобалося ще більше. Я чекала на лист номер шість найближчим часом. Жовтневе повітря бадьорило, але до відкриття схилів залишався ще добрий
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx