26 місяць. Тоді мої короткі моменти спокою поглине потік бронювань. Слава богу, бо замовлення нам були дуже потрібні. Не те щоб я не насолоджувалася повільнішим темпом осені після того, як літні туристи поїхали додому, але саме тутешні зими тримали наш «Солітьюд» на плаву. І з новими, такими болісними іпотечними платежами дохід нам був украй потрібним. Але поки що все було ідеально. Осики позолотилися, з них почало опадати листя, яке тепер укрило обсаджений деревами під’їзд від дороги до будинку. Дім стояв недалеко від головної дороги, приблизно лише за сто метрів, але цього було достатньо, щоб дати відвідувачам відчуття усамітнення, якого вони шукали. У нашому головному будинку було кілька кімнат для гостей, професійна кухня, їдальня та ігрові кімнати, а також окреме маленьке житлове крило для мене з дітьми. Життя тут завжди кипіло, коли комусь хотілося товариства. Але своє ім’я та репутацію «Солітьюд» має завдяки п’ятнадцятьом відокремленим котеджам, які всіяли наші вісімдесят гектарів. Якщо хтось хотів мати зручності розкішних номерів і бути близько до цивілізації, водночас трохи віддаляючись від неї, це було ідеальне місце. Якби я тільки могла дозволити собі рекламу, щоб будиночки таки бронювали! Можеш будувати їх безкінечно — люди приїжджали лише тоді, коли знали, що ти існуєш. — Елло, ти зайнята? — запитав Ларрі з ґанку. Його очі грали під густими сивими бровами, які, здавалося, звивалися врізнобіч. — Ні. Що ти хотів? Підіймаючись сходами, я перебирала пошту, зупинивши погляд на дошці, яку, можливо, потрібно замінити.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx