«Останній лист» Ребекки Яррос

27 Якщо ти зробив ребрендинг і позиціюєш своє місце відпочинку як розкішний курорт, люди очікують досконалості. — На столі тебе щось чекає. — Чекає? Я проігнорувала його усмішку — чоловікові ніколи не стати гравцем у покер — і зайшла всередину. Я скинула чоботи й засунула їх під одну з лавок у холі. Нещодавно оброблена тверда деревина була теплою під моїми ногами, коли я підходила до стійки реєстрації. — Гарно прогулялась? Хейлі підняла очі від телефона й усміхнулася. — Забрала пошту, нічого особливого. Я стиснула в руці стос листів, розтягуючи тортури очікування ще на кілька хвилин. Крім того, той верхній конверт був рахунком від доктора Франкліна, який я не поспішала розгортати. Минув майже місяць відтоді, як я приводила Мейсі до нього, а причина її болю, що тільки посилювався, досі не встановлена. Це був лише ще один рахунок, який нагадав мені про те, що я оплатила найдешевшу страховку, щоб ми могли пережити цей рік. — Угу. Ти ж не шукаєш листа? Хейлі невинно дивилася на мене широко розплющеними карими очима. — Я не повинна була розповідати тобі про нього. Вона не збиралася дати мені дослухати, але я, щиро кажучи, не заперечувала. Ці листи були єдиним, що я мала лише для себе. А це місце було єдиним, де я могла бути відкритою й чесною без засуджень чи очікувань. — Агов, це ж краще, ніж якби ти слухала про моє особисте життя.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx